Бредовая песня по теме игры "Фантазмат"

 Это бред, но тем не менее, колективный труд!!!)) Эту херню написали: MUZA, Oresleiv, Vertimus, Morton и Ortodox (то беж, я!) для хип-хоп группы Oresleivа "ChepstCry" ...


Мені було страшно відкрити очі,
Сердце моє дико калатало,
У грудях все що тільки можна стискало...
Я думав що я вже помер...
Та ні, я просто потрапив у халепу,
Розбив свою машину,
Заїхав кудись,
Тепер піді мною гілки „хрись-хрись”...
Я піднявся,
Навколо озернувся,
Зі страху здоровий глузд до мене повернувся,
Я був серед лісу страшного такого,
Жодної живої дущі навколо...
Ані тваринки,
Ані хатинки,
Зрозуміло- ані жодної людинки...
Таке відчутя що потрапив у ад,
Але ні, це просто „Фантазмат!”

Тут у отелі ходять дущі загиблих,
Від прориву дамби...
Власник отелу- убивця, маньяк,
Сволота остання...
Тут нема жодної живої людини,
Одні потопельники напів згнилі,
У підвалах отеля їх трупи лежать,
Скелети у шафах прогнилих стоять...
Кожної години,
Кожної хвилини,
Змінюється зовнішність кожної людини,
Ой вибачте привида,
Я трішки забув томущо у не адекваті був...
Там була дівчина,
Красива і мила,
Але якась вона не зрозуміла,
Ніби трохи не у собі,
Дурновата якась...
Казала щоб я не зупинявся в отелі,
Бо там щось не так,
Мовляв, якісь проблеми,
Якась містика постійно там відбувається,
Від когось вона, мовляв, постійно ховається.
Хтось за нею стежить,
Когось вона чекає,
А кого- вона сама не знає...
Хтось її зрадив,
Але вона не віре...
Про нову зустріч з тим зрадником мріє...
Каже що він невинний,
То вона дурна...

Ой блін, більше не пам*ятаю...
Перед очима вода...
Якісь пригоди,
Хтось за мною стежить...
Церква, кладовище...
Від кого це залежить?!
Затопленний склеп,
Цвинтарна сторожка,
Якесь фортепіано...
Та на що це схоже?
Якась дивна гамма,
Пісня померлих...
Зіграти її треба без жодної проблеми,
Без жодної помилки,
Без права на не вірне,
Щоб пройти далі треба бути хитрим...
Опа! Потаємна кімната,
Там міханізм...
Якісь трупи,
Затоплене місто і темна дорога,
Погано... Погано!
Темрява навколо..
Якась стара леді у синій сукні,
Господар отелю,
Грошей великі сумми…
Затоплена церка,
Ікони,
Алтар...
Щось затряслося...
Геть звідси- це обвал!

Скільки пролежав безтями,
Незнаю...
Як не загинув- досі гадаю...
У голові думки про церковну башту,
Про якесь тіло...
Підвінечне плаття...
І тут зрозуміло,
Я кімнату згадав...
Там біля ліжка на тумбі дерев*яній,
Два дуже дивних портрета стояло...
Один- тієї дівчини що трішки не в собі,
А другий...
О Господи! Допоможи!
У другого напроч вирване обличчя,
Що це таке?!
Що цьому личить?!
Це її коханий,
Я одразу зровумів,
Але яке тіло?!
Про що я говорив?!
Вона ж ніби жива людина,
А ні потопельниця,
Що за маячня,
Спитаю коли повернеться…
Та що вона скаже?
Відкриє всю правду?
Як вона могла вижити,
Коли прорвало дамбу?!